З далеких років дитинства в мене було і є два основних захоплення – фізика і радіоелектроніка. Почалось все з того, що, коли я був у четвертому класі, друг нашої сім’ї, вчитель фізики Шевченко Л. В. показав мені досліди з навчальним набором лампових генераторів и приймачів, і подарував мені декілька книг. Батьки купили мені радіоконструктор, і я зібрав свій перший детекторний радіоприймач:

Потім були саморобні детекторні приймачі і батарейні лампові. Знайти і придбати радіолампи було непросто, тому вони були для мене цілим багатством:

Наступні роки було вже виготовлення підсилювачів і радіо, що живились від мережі 220 В. На фото видно 2 такі конструкції – з окремих відкритих блоків і в корпусі із старого промислового приймача:

Згодом, на початку 60-х років, з’явились перші транзистори, і я вже виготовляв невеликі транзисторні приймачі прямого підсилення з живленням від батарейки. Коли я вже був у 9-му класі, з’явилось «радіохуліганство» – виготовлення радіопередавачів для діапазону СХ у вигляді приставок до лампових приймачів. Виготовляв їх і я, і не лише собі, а і своїм друзям, з якими потім можна було підтримувати зв'язок і «пригощати» один одного грамзаписами музики. Стаціонарний телефон був доступний тоді лише на пошті, а легкі мобільні засоби зв’язку були лише на сторінках науково-фантастичних книг. Далі – збільшення потужності радіопередавача, але коли міліція почала переслідувати «радіохуліганів», штрафувати і відбирати апаратуру – це заняття довелось припинити. В 10-му класі я виготовив приставку – конвертор до радіо для приймання зареєстрованих КВ-радіоаматорів, і вперше почув їх радіозв’язки. Далі – рік роботи монтером місцевого радіовузла, потім – ВУЗ, секція радіотелеграфістів від ДОСААФ, вивчення теорії, практичні роботи, курсова робота по розробці і виготовленню транзисторного блока живлення для живлення фотопомножувачів у польових умовах. Сюжет з фільму «Операция «Ы»…», де «профессор лопух, но аппаратура при нём» виник не на порожньому місці. Виготовив і я такий передавач на СХ з живленням від трьох плоских батарей КБС-Л- 050 (12 В). Приймання велось на приймач «мікро» , який чіплявся на вухо, правда, зв'язок був одностороннім. Сам я не використовував цю апаратуру, мене цікавила лише технічна сторона. В гуртожитку через аналогічний «радіоцентр» з нашої кімнати транслювались ( в межах гуртожитку) виступи мого товариша – пісні і гра на баяні. Далі – робота, захоплення стереомузикою. Вчительської зарплати вистачило лише на те, щоб купити стереопрогравач «Вега 001», а стереопідсилювач до нього я виготовив сам. На шкільних дискотеках керував музикою і світломузикою, пристрої до якої виготовив із своїми учнями :

   Одержані знання допомогли мені в подальшому працювати в КБ радіозаводу, викладати радіоелектроніку к коледжі, працювати регулювальником радіоелектронної апаратури.

   Перший вихід в ефір із зареєстрованим позивним (UV5EPD)відбувся 04.10.2007 року на радіостанції (трансивері) «Лаповок»:

Сьогоднішня моя апаратура:

А це я у гостях у свого товариша (RZ3AM):

 

 

 

 

 

 

 

 

Свої знання радіоелектроніки я використовую і на своїх уроках фізики і в організації роботи НТУ. Більш детально – у моїй статті «Учням про радіоспорт» на сторінці «Мої файли» сайта.